Нормальний робочий час
Зазвичай тривалість робочого часу працівника не може перевищувати 40 годин на тиждень. Середня тижнева тривалість робочого часу працівника, включно з понаднормовою роботою, не може перевищувати 48 годин. Існують певні винятки з цього правила, пов’язані з розподілом робочого часу, характером роботи, віком працівника.
Винятки з правила, пов’язані з розподілом робочого часу:
– максимум 38 3/4 години на тиждень, якщо працівник регулярно виконує роботу в усіх змінах у двозмінному режимі,
– максимум 37 1/2 години на тиждень, якщо працівник регулярно виконує роботу в усіх змінах у тризмінному режимі або працює у безперервному режимі.
Виняток з правила, обумовлений характером роботи:
– максимум 33 1/2 години на тиждень, якщо працівник має справу з підтвердженим хімічним канцерогеном у робочих процесах з ризиками хімічної канцерогенності або виконує діяльність, що призводить до опромінення джерелами іонізуючого випромінювання категорії А в контрольованій зоні робочого місця, де є джерела іонізуючого випромінювання.
Виняток з правила, обумовлений віком працівника:
– максимум 30 годин на тиждень для неповнолітнього віком до 16 років
– максимум 37 1/2 годин на тиждень для неповнолітнього віком від 16 років.
Понаднормова робота
Відповідно до положень §97 Закону №311/2001 Зведення законів Трудового кодексу з поправками, тривалість понаднормової роботи не може перевищувати в середньому 8 годин на тиждень протягом не більше ніж 4 місяці поспіль, якщо працедавець не узгодить триваліший термін з представниками працівників, але не більший ніж 12 місяців поспіль.
Протягом календарного року працівник може бути залучений до понаднормової роботи тривалістю не більше ніж 150 годин. Працівник, що працює у сфері медицини відповідно до спеціального положення, за погодженням з представниками працівників, може бути залучений до понаднормової роботи понад установлений обсяг тривалістю не більше ніж 100 годин у календарному році.
У кількість годин максимально допустимої понаднормової роботи протягом року не включаються понаднормові, за які працівник отримав відгули або які він виконував під час невідкладних ремонтних робіт або робіт, без проведення яких, відповідно до спеціального положення, існує небезпека нещасного випадку на виробництві чи завдання великої шкоди, або у разі надзвичайних подій, відповідно до спеціального положення, коли виникла небезпека, що загрожує життю, здоров’ю чи ризик заподіяння великої шкоди відповідно до спеціального положення.
Працівник може виконувати понаднормову роботу не більше ніж 400 годин протягом календарного року.
Працівник, який виконує небезпечну роботу, не може бути залучений до понаднормової роботи. З таким працівником можна домовитися про виконання понаднормової роботи виключно для робіт, перелічених у §97 абз. 8 Трудового кодексу (тобто під час проведення термінових ремонтних робіт або робіт, без виконання яких могла б виникнути небезпека нещасного випадку на виробництві або заподіяння великої шкоди, відповідно до спеціального положення, або у разі надзвичайних подій, відповідно до спеціального положення, якщо існувала загроза життю, здоров’ю, або ризик заподіяння великої шкоди, відповідно до спеціального положення). У виняткових випадках понаднормові роботи також можуть бути узгоджені з працівником, який виконує небезпечні роботи, з метою забезпечення надійного та безперебійного виробничого процесу, за попередньою згодою представників працівників.
Не можуть бути залучені до понаднормової роботи працівники, які, відповідно до спеціального положення, працюють у сфері медицини й досягли 50-річного віку. Понаднормова робота дозволяється лише за погодженням з відповідним працівником.
Положення §97 абз. 8 Трудового кодексу з поправками внесено до Трудового кодексу Законом №348/2007 Зведення законів. Відповідно до пояснювальної записки до цього закону, запропоновані обмеження умов, за яких може виконуватися понаднормова робота, спрямовані на захист безпеки та здоров’я працівників, а також інших осіб, на яких прямо чи опосередковано впливає їхня робота. Ці обмеження пропонуються відповідно до пункту 4 преамбули Директиви 2003/88/ЄС «Про деякі аспекти організації робочого часу», відповідно до якої покращення безпеки, гігієни та здоров’я працівників є метою, яку не слід підпорядковувати суто економічним міркуванням. Водночас поняття безпеки та здоров’я слід тлумачити широко, щоб охопити всі фактори, як фізичні, так і інші, які можуть вплинути на здоров’я та безпеку працівника в його робочому середовищі, у тому числі на організацію робочого часу.
Щодо часу, то чинне законодавство регулює обсяг понаднормової роботи, що обмежується максимум трьома факторами:
– 8 годинами в окремі тижні в перерахунку на тиждень протягом максимум чотирьох місяців поспіль, відповідно на підставі угоди між працедавцем та представником працівників (з відповідним профспілковим органом, радою підприємства або довіреною особою працівників) протягом максимум 12 місяців поспіль,
– 150 годинами у календарному році (працівникові, який працює у сфері медицини відповідно до спеціального положення, за погодженням з представниками працівників може бути призначено понаднормову роботу тривалістю до 100 годин у календарному році); до цієї загальної кількості понаднормових годин у календарному році не додаються години понаднормової роботи, за які працівникові було надано компенсаційну відпустку або які він виконував під час невідкладних ремонтних робіт або робіт, без проведення яких, відповідно до спеціального положення, могла б виникнути небезпека нещасного випадку на виробництві чи ризик заподіяння великої шкоди, або у разі надзвичайних подій, відповідно до спеціального положення, коли існувала загроза життю, здоров’ю чи ризик заподіяння великої шкоди відповідно до спеціального положення,
– 400 годинами у календарному році.
Зазначені ліміти понаднормової роботи (відповідно 150 і 400 годин) поширюються на понаднормову роботу, замовлену чи виконану протягом календарного року, тобто у період, що починається 1 січня та закінчується 31 грудня відповідного року.
Normálny pracovný čas
Všeobecne platí, že pracovný čas zamestnanca je najviac 40 hodín týždenne. Priemerný týždenný pracovný čas zamestnanca vrátane práce nadčas nesmie prekročiť 48 hodín. Z uvedeného pravidla existujú určité výnimky súvisiace s rozvrhnutím pracovného času, charakterom práce, vekom zamestnanca.
Výnimky z pravidla podmienené rozvrhnutím pracovného času:
– maximálne 38 a 3/4 hodiny týždenne ak zamestnanec pravidelne vykonáva prácu vo všetkých zmenách v dvojzmennej prevádzke,
– maximálne 37 a 1/2 hodiny týždenne, ak zamestnanec pravidelne vykonáva prácu vo všetkých zmenách v trojzmennej prevádzke alebo v nepretržitej prevádzke.
Výnimka z pravidla podmienená charakterom práce:
– maximálne 33 a 1/2 hodiny týždenne, ak zamestnanec pracuje s dokázaným chemickým karcinogénom pri pracovných procesoch s rizikom chemickej karcinogenity alebo ktorý vykonáva činnosti vedúce k ožiareniu zdrojom ionizujúceho žiarenia kategórie A v kontrolovanom pásme pracoviska so zdrojmi ionizujúceho žiarenia.
Výnimka z pravidla podmienená vekom zamestnanca:
– maximálne 30 hodín týždenne mladistvý zamestnanec mladší ako 16 rokov
– maximálne 37 a 1/2 hodiny týždenne mladistvý zamestnanec starší ako 16 rokov.
Práca nadčas
Podľa ustanovení § 97 zákona č. 311/2001 Z. z. Zákonníka práce v znení neskorších predpisov, práca nadčas nesmie presiahnuť v priemere 8 hodín týždenne v období najviac 4 mesiacov po sebe nasledujúcich, ak sa zamestnávateľ so zástupcami zamestnancov nedohodne na dlhšom období, najviac však 12 mesiacov po sebe nasledujúcich.
V kalendárnom roku možno nariadiť zamestnancovi prácu nadčas v rozsahu najviac 150 hodín. Zamestnancovi, ktorý vykonáva zdravotnícke povolanie podľa osobitného predpisu, možno po dohode so zástupcami zamestnancov nariadiť nad uvedený rozsah ďalšiu prácu nadčas v rozsahu najviac 100 hodín v kalendárnom roku.
Do počtu hodín najviac prípustnej práce nadčas v roku sa nezahŕňa práca nadčas, za ktorú zamestnanec dostal náhradné voľno, alebo ktorú vykonával pri naliehavých opravárskych prácach alebo prácach, bez ktorých vykonania by mohlo vzniknúť nebezpečenstvo pracovného úrazu alebo škody veľkého rozsahu podľa osobitného predpisu, alebo pri mimoriadnych udalostiach podľa osobitného predpisu, kde hrozilo nebezpečenstvo ohrozujúce život, zdravie alebo škody veľkého rozsahu podľa osobitného predpisu.
Zamestnanec môže v kalendárnom roku vykonať prácu nadčas najviac v rozsahu 400 hodín.
Zamestnancovi, ktorý vykonáva rizikové práce, nemožno nariadiť prácu nadčas. Prácu nadčas možno s týmto zamestnancom dohodnúť výnimočne pri prácach podľa § 97 ods. 8 Zákonníka práce (t. j. pri naliehavých opravárskych prácach alebo prácach, bez ktorých vykonania by mohlo vzniknúť nebezpečenstvo pracovného úrazu alebo škody veľkého rozsahu podľa osobitného predpisu, resp. pri mimoriadnych udalostiach podľa osobitného predpisu, kde hrozilo nebezpečenstvo ohrozujúce život, zdravie alebo škody veľkého rozsahu podľa osobitného predpisu). So zamestnancom, ktorý vykonáva rizikové práce, možno dohodnúť výnimočne prácu nadčas aj na zabezpečenie bezpečného a plynulého výrobného procesu po predchádzajúcom súhlase zástupcov zamestnancov.
Zamestnancovi, ktorý vykonáva zdravotnícke povolanie podľa osobitného predpisu a ktorý dovŕšil vek 50 rokov, nemožno nariadiť prácu nadčas. Práca nadčas je prípustná len po dohode s týmto zamestnancom.
Ustanovenie § 97 ods. 8 Zákonníka práce bolo v takomto znení do Zákonníka práce zavedené zákonom č. 348/2007 Z. z. Podľa dôvodovej správy k tomuto zákonu navrhované obmedzenia v podmienkach, za ktorých je možné vykonávať prácu nadčas, majú za cieľ chrániť bezpečnosť a zdravie zamestnancov, a tiež ostatných osôb, ktorých sa ich práca priamo alebo nepriamo dotýka. Tieto obmedzenia sú navrhované v súlade s bodom 4 preambuly smernice 2003/88/ES o niektorých aspektoch organizácie pracovného času, podľa ktorého zlepšenie bezpečnosti, hygieny a ochrany zdravia zamestnancov pri práci je cieľom, ktorý by sa nemal podriaďovať čisto ekonomickým úvahám. Pritom pojmy bezpečnosť a zdravie je potrebné vykladať širšie, a to tak, aby zahŕňali všetky faktory, a to fyzické aj iné, ktoré môžu ovplyvniť zdravie a bezpečnosť zamestnanca v jeho pracovnom prostredí, a to vrátane organizácie pracovného času.
Z časového hľadiska je súčasnou legislatívnou úpravou rozsah práce nadčas limitovaný tromi hranicami, a to najviac
– 8 hodinami v jednotlivých týždňoch v priemere za týždeň v rámci najviac štyroch po sebe nasledujúcich mesiacov, resp. na základe dohody zamestnávateľa so zástupcom zamestnancov (s príslušným odborovým orgánom, so zamestnaneckou radou alebo so zamestnaneckým dôverníkom) v období najviac 12 po sebe nasledujúcich mesiacov,
– 150 hodinami v kalendárnom roku (zamestnancovi, ktorý vykonáva zdravotnícke povolanie podľa osobitného predpisu, možno po dohode so zástupcami zamestnancov nariadiť nad tento rozsah ďalšiu prácu nadčas v rozsahu najviac 100 hodín v kalendárnom roku); do tohto celkového počtu hodín práce nadčas v kalendárnom roku sa nezapočítavajú hodiny práce nadčas, za ktorú bolo zamestnancovi poskytnuté náhradné voľno, alebo ktorú zamestnanec vykonával pri naliehavých opravárskych prácach alebo prácach, bez vykonania ktorých by mohlo vzniknúť nebezpečenstvo pracovného úrazu alebo škody veľkého rozsahu podľa osobitného predpisu, alebo pri mimoriadnych udalostiach podľa osobitného predpisu, kde hrozilo nebezpečenstvo ohrozujúce život, zdravie alebo škody veľkého rozsahu podľa osobitného predpisu,
– 400 hodinami v kalendárnom roku.
Uvedené limity práce nadčas (150 resp. 400 hodín) sa vzťahujú na prácu nadčas nariadenú alebo vykonanú v období kalendárneho roka, teda v období začínajúcom 1. januárom a končiacom 31. decembrom príslušného roka.